Аномалії оклюзії передніх зубів проявляються у вигляді порушення їх змикання – дизоклюзії.
У сагітальній площині нами виділені такі аномалії оклюзії фронтальних зубів:
• сагітальна різцева дизоклюзія;
• пряма оклюзія;
• зворотна різцева оклюзія;
• зворотна різцева дизоклюзія.
По вертикалі:
• вертикальна різцева дизоклюзія;
• глибока різцева оклюзія;
• глибока різцева дизоклюзія.
Вертикальна різцева дизоклюзія оцінюється у передньому та бічних ділянках. Дуже часто як правильне, так і аномальне змикання зубів-антагоністів у бічних відділах супроводжується відсутністю змикання передніх зубів — дизоклюзією: вертикальною дизоклюзією фронтальних зубів, або різцевою дизоклюзією (відкритий прикус). Набагато рідше відсутнє змикання зубів-антагоністів у бокових відділах.
Одна з важких деформацій зубощелепної системи – різцева дизоклюзія, симптомом якої є відсутність змикання між передніми зубами верхньої і нижньої щелеп. Протяжність і величина вертикальної щілини може бути різними, як і визначає тяжкість патології.
У дітей з дизоклюзією порушено промову. У ковтанні беруть участь мімічні м’язи особи, проявляється це напругою м’язів, що піднімають і опускають шлунки рота, кругового м’яза рота. У пацієнтів з дизоклюзією морфологічні порушення зубощелепної системи супроводжуються значними функціональними порушеннями. При клінічному огляді рота відзначається відсутність змикання будь-якої групи зубів верхньої та нижньої щелеп. Наявність вертикальної щілини є одним з головних клінічних ознак даної патології, а за її величиною і протяжністю визначають ступінь тяжкості такої аномалії оклюзії.
Формування вертикальної різцевої дизоклюзії може відбуватися за рахунок зміни осей нахилу різців, зубоальвеолярного укорочення в області передніх зубів, зубо-альвеолярного подовження в бічних ділянках верхнього зубного ряду, що призводить до зменшення глибини різцевого перекриття. Глибина резового перекриття зменшується також у разі зміщення верхніх передніх зубів назад або нижніх передніх зубів вперед. Етап формування вертикальної різцевої диз-оклюзії – пряма різцева ок-клюзія. Пряма різцева оклюзія є прикордонною при формуванні аномалій оклюзії передніх зубів у сагітальній та вертикальній площинах. Так, переміщення верхніх передніх зубів назад і вгору (2) або переміщення нижніх різців вперед і вниз призводить до формування прямої різцевої оклюзії. У деяких випадках спостерігається поєднане переміщення верхніх та нижніх різців (4).
Залежно від порушення ро-ста щелепних кісток виділено три клініко-морфологічні різновиди вертикальної різцевої дизоклюзії:
- перша – в результаті затримки вертикального зростання альвеолярного відростка верхньої щелепи в області передніх зубів при нормально розвинених альвеолярних відростках в області бічних зубів;
- друга – в результаті надмірного вертикального зростання альвеолярного відростка верхньої щелепи в області бічних зубів при нормальному його розвитку в області передніх зубів;
- третя – внаслідок затримки вертикального зростання альвеолярного відростка верхньої щелепи в області фронтальних зубів та надмірному зростанні в області бічних зубів.
Виділення клініко-морфологічних різновидів різцевої дизоклюзії дозволяє вибрати метод цілеспрямованого лікування.
У період зміни зубів (друга половина) і після нього саморегуляція вертикальної дизоклюзії не спостерігається, тому для дітей з молочними зубами в першій половині їх зміни при першому клініко-морфологічного різновиду вертикальної дизоклюзії буває достатньо виготовити пластинку на нижню щелепу з пластмасовою засланкою для мови, яка швидко коригує положення мови при ковтанні та мовленні. При другому клініко-морфологічному різновиді рекомендується використовувати платівку на нижню щелепу з пластмасовою заслінкою для язика і оклюзійними накладками в області жувальних зубів. При лікуванні дітей з третім різновидом дизоклюзії застосовують у вечірній і нічний час апарат Андрезена-Гойпля, а в інший час – пластинку на нижню щелепу з оклюзійними накладками в області бічних зубів і пластмасовою заслінкою для язика. Доцільно використовувати двощелепний апарат МДМСУ. У період сформованого прикусу постійних зубів лікування ефективно за допомогою незнімної апаратури: апаратів Кожокару, Енгля, брекет-системи на верхню та нижню щелепи з реверсійними дугами. Іноді у дорослих пацієнтів проводять протезування, при цьому вертикальну щілину закривають коронками, що подовжують передні зуби, досягаючи їх змикання.
Враховуючи складність даного виду зубощелепної аномалії, більшу увагу слід приділяти її профілактиці, щоб вчасно попередити розвиток дизоклюзії у вертикальній площині.
У нормі верхні передні зуби перекривають нижні на у3 висоти коронки, визначається їх ріжучо-горбкове змикання. При збільшенні глибини перекриття в області передніх різців більш ніж на висоті коронки, а також порушенні їх правильного змикання формується вертикальна аномалія оклюзії. При цьому збільшується глибина різцевого перекриття, проте перекриття може поєднуватися зі збереженням різально-горбкового контакту різців верхньої та нижньої щелеп або його відсутністю. У першому випадку формується глибока різцева оклюзія, у другому – глибока різцева дизоклюзія (глибокий прикус).
Діагностика. Ступінь вираженості аномалії визначається глибиною різцевого перекриття. На першій стадії формування цієї аномалії зберігається ріжучо-горбковий контакт між різцями верхньої та нижньої щелеп, але глибина перекриття збільшується {глибока різцева оклюзія). Потім відзначається відсутність різально-горбкового контакту між різцями верхньої та нижньої щелеп. Формується глибока різцева дизоклюзія.
Глибоку різцеву оклюзію слід розглядати як варіант норми (у разі глибини різцевого перекриття не більше ніж на половину коронки нижнього різця), тобто. надалі при зміні зубів може настати саморегуляція. Якщо ж у процесі формування аномалії відбувається посилення глибини різцевого перекриття, це слід розглядати як аномалію оклюзії, яку необхідно лікувати. Глибока різцева оклюзія може формуватися за рахунок зміщення верхніх різців уперед і вниз (2) або нижніх різців назад і вгору (3). Можливі протрузія верхніх різців і одночасне зміщення їх вниз (4), а також ретрузія нижніх різців і зміщення їх вгору (5).
Іноді зустрічається поєднання глибокої різцевої дизоклюзії з аномалією змикання в сагіттальному напрямку, наприклад, поєднання глибокої різцевої дизоклюзії з дистальною і перехресною оклюзією. Зазначимо, що глибока різцева оклюзія (дизоклюзія) може формуватися в «чистому вигляді» без інших супутніх аномалій оклюзії і може супроводжуватися піднебінним нахилом верхніх передніх зубів – ретрузією. У бічних ділянках зубних рядів формується дистальна оклюзія.
Лікування найбільш ефективне в період прорізування перших постійних молярів, іклів і других постійних молярів. План лікування визначається положенням окремих зубів, порушенням форми та розміру зубних рядів, змикання зубів у бічних відділах. За показаннями проводять санацію порожнини рота, носоглотки, пластику вуздечок губ та язика.
Дітям з молочними зубами рекомендується вводити в раціон харчування більше твердої їжі (фрукти овочі та ін). За наявності шкідливих звичок (смоктання пальців, губ різних предметів) необхідно відучувати від них у ранньому віці Для усунення шкідливих звичок! застосовують вестибулярні пластинки, призначають лікувальну гімнастику для нормалізації функції язика жувальних м’язів, а також рекомендують заміщення дефектів поїл’ ранньої втрати молочних зубів.
Активне ортодонтичне лікування проводять у період зміни зубів Використовують платівки на верхню щелепу з накусочним майданчиком, бічних ділянках роз’єднують зубні ряди (на 2 мм вище, ніж при положенні нижньої щелепи у фізіологічному спокої), що сприяє зубоальвеолярному удліну. мл” лікування глибокої різцевої дизоклюзії застосовують моноблок Андрезена-Гойпля. В апараті необхідно випилювати пластмасу з-під бічних зубів, що створює можливість для їх зубоальвеолярного подовження. У передній ділянці зубного ряду ріжучі краї нижніх передніх зубів стикаються з пластмасовим капюшоном, що призводить до їх зубоальвеолярного застосування. Дія апарату полягає в розтягуванні жувальної мускулатури. При цьому виникає міотатичний рефлекс, що сприяє зубощелепній перебудові у вертикальній площині. При глибокій різцевій дизоклюзії доцільно застосовувати позиціонери. У цьому випадку при проведенні лікування за допомогою set-up-системи нижні передні зуби на гіпсовій моделі «впроваджуються», а при накладенні позиціонера — частково впроваджуються.
У постійному прикусі показано використання незнімних ортодонтичних конструкцій з межчелюстной тягою (апарати Енгля, Бег-га, брекет-система), а також поєднання функціональної та незнімної техніки.
Для лікування глибоких різцевих оклюзії та дизоклюзії за допомогою брекет-системи застосовують ютіліті-дуги, реверсійні дуги (ступінь викривлення дуги залежить від вираженості патології) з опорними кільцями, а також з міжщелепною тягою. Лікування спрямоване на усунення зубоальвеолярного укорочення в області фронтальних зубів верхньої та нижньої щелеп та зубоальвеолярного подовження в бокових ділянках. Це лікування проводять у два етапи: на 1-му етапі нормалізується змикання зубів-антагоністів, на 2-му етапі досягаються ріжучо-горбкові контакти шляхом подовження нижнього зубного ряду в сагітальному напрямку. Мета — досягти нормалізації становища окремих зубів, не змінюючи величини межрезцового кута, оскільки у разі зміни можливий рецидив.
Ортодонтичне лікування у дорослих поєднують із компактоостео-томією (за показаннями).
Лікування за допомогою ортодонтичних конструкцій доцільно поєднувати з лікувальною гімнастикою, спрямованою на тренування жувальних і скроневих м’язів і перерозподіл функціонального навантаження між м’язами-антагоністами.
Успіх лікування залежить також від тенденцій зростання зубощелепної системи. Так, у дітей з глибокою різцевою оклюзією (дизоклю-зією) при горизонтальній тенденції зростання лицьового відділу черепа є труднощі в лікуванні, і прогноз його несприятливий. Сприятливий прогноз лікування можливий за вертикальної тенденції зростання лицьового відділу черепа.