Клінічна картина. Перехресна оклюзія – це аномалія змикання зубних рядів у трансверсальному напрямку, при якій верхній або нижній зубний ряд розташовується вестибулярно або орально щодо протилежного зубного ряду, що має правильну форму і нормальний розмір.
За даними різних авторів, перехресна оклюзія у дітей з молочними зубами спостерігається, як правило, при вроджених невідповідностях розмірів щелеп, ускладнення карієсу, порушеннях фізіологічної стираності зубів і становить від 0,3 до 1,9% всіх аномалій оклюзії. Перед зміною молочних зубів на постійні, а також у період зміни зубів частота даної аномалії збільшується до 3%, що свідчить про відсутність саморегуляції перехресної оклюзії. Особливо велика частота перехресної оклюзії у дітей із вродженими аномаліями розвитку щелеп. Так, перехресна оклюзія при ущелинах губи, альвеолярного відростка та піднебіння спостерігається у 72% дітей, а при синдромі Гольденхара – у 37%.
За класифікацією Л.С. Персина (1990) розрізняють три види перехресної оклюзії: палатинооклюзію, лінгвооклюзію та вести-булооклюзію. Можливе їх поєднання. При палатинооклюзії піднебінні горбики верхніх бічних зубів проектуються при змиканні орально від поздовжніх фісур однойменних нижніх зубів внаслідок зменшення поперечного розміру верхнього зубного ряду. При цьому піднебінні горбики бічних зубів верхньої щелепи при змиканні контактують не з поздовжніми фіссурами нижніх бічних зубів, а з їх язичними горбками і при аномалії можуть залишитися без контактів.
Лінгвооклюзія, сформована за рахунок звуження нижнього зубного ряду, характеризується тим, що піднебінні горбики верхніх бічних зубів проектуються при змиканні в щічний бік від поздовжніх фісур нижніх однойменних зубів і контактують зі щечними горбками премолярів і молярів нижньої щелепи. Вестибу-лооклюзія формується в результаті збільшення розміру верхнього і нижнього зубних рядів в трансверсальному напрямку. Вона може бути одно- та двосторонньою. При вестибулооклюзії, сформованій внаслідок збільшення поперечного розміру нижнього зубного ряду, відзначається значне перекриття верхніх бічних зубів нижніми.
Основною морфологічною ознакою перехресної оклюзії є порушення змикання бокових зубів у трансверсальному напрямку, проте центральні різці при цьому можуть контактувати правильно. У клініці часто зустрічаються різновиди перехресної оклюзії, зумовлені несиметричним розвитком зубних рядів та щелеп. Можливе формування перехресної оклюзії при звичному зміщенні нижньої щелепи ліворуч або праворуч. В одного і того ж пацієнта спостерігається вестибулооклюзія або лінгвооклюзія на одній стороні і палати-нооклюзія – на іншій. У разі, коли розмір верхнього зубного ряду більше нижнього, виявляється двостороння вестибулооклюзія, а в передньому відділі – глибока різцева оклюзія. При цьому лінія косметичного центру може бути порушена.
При диспропорції розвитку зубних рядів і зменшенні поперечного і поздовжнього розміру верхнього або нижнього зубного ряду спостерігається двостороння вестибуло-оклюзія або лінгвооклюзія в поєднанні зі зворотною різцевою ок-клюзією.
Симптоми функціональних порушень ЧЛО при всіх різновидах перехресної оклюзії: порушення ефективності жування, іноді неправильне ковтання і нечіткість мови, дисфункції СНЩС, бруксизм, функціональна недостатність жувальних м’язів через неправильні взаємини зубів , блокування нижньої щелепи та порушення її бокових рухів. Перехресної ок-клюзії можуть супроводжувати різні аномалії зубів, зубних рядів, щелеп, а також аномалія оклюзії в інших напрямках (сагітальному і вертикальному). Часто одностороння палатинооклюзія поєднується з мезіальною оклюзією та зворотною різцевою дизоклюзією, а лінгвооклюзія – з дистальною та глибокою оклюзією. Перехресну оклюзію можуть обумовлювати аномалії поперечних розмірів та положення зубів, зубних рядів та щелеп, що впливають на трансверсальне взаєморозташування бічних зубів у центральній оклюзії.
Палатинооклюзія формується за рахунок диспропорції розмірів бокових зубів (мікродентії верхньої щелепи), диспропорції числа бокових зубів (гіподентії верхніх), диспропорції поперечних розмірів зубних рядів, апікальних тіл щелеп (звуження верхнього зубного ряду, апікального ній щелепи). Лінгвооклюзія виникає через диспропорцію по-перечних розмірів бічних зубів (мікродентії нижньої щелепи), диспропорції числа бічних зубів (гіподентії нижніх), диспропорції поперечних розмірів зубних рядів, апікальних базисів, тіл щелеп (звуження нижнього зубного ряду) , тіла нижньої щелепи), звичного латерального положення нижньої щелепи (при зміщенні нижньої щелепи вліво – лінгвооклюзія справа). Вестибулооклюзія формується внаслідок макродентії верхніх або нижніх бічних зубів, гіперодентії бічних зубів, вестибулярного положення премолярів і молярів, розширення верхнього або нижнього зубного ряду, апікального базису, тіла верхньої або нижньої щелепи.
Діагностика перехресної ок-клюзії ґрунтується на даних клінічного обстеження (жалі-би на прикушування слизової оболонки щік, болі в області СНЩС, невідповідність розмірів зубних рядів і суперконтакти, скупчене положення різців, невідповідність розташування вуздечок верхньої та нижньої губ, , анамнезу (з’ясування спадковості, наявності шкідливих звичок, положення голови під час сну, вроджених захворювань, наявності травм ЩЛВ, ускладнень карієсу бічних зубів і запальних процесів в альвеолярному відростку), очей огляду обличчя та порожнини рота, пальпації СНЩС при опусканні та підніманні нижньої щелепи та додаткових методів дослідження, вимірювання розміру зубів, ширини зубних рядів та апікальних базисів (за методами Пона, Ліндер-Харт, Н.Г. Снагіної, Шопфа), вивчення ортопантомограм та ТРГ го у прямій проекції.
Етіологія перехресної оклюзії зводиться до несприятливих факторів впливу, які викликають диспропорцію трансверсальних розмірів, взаєморозташування зубних рядів і розвитку щелепних кісток: спадкова схильність, порушення кальцієвого обміну в організмі (рахіт, ендокринні зрушення в організмі), процесів (некоординована діяльність, гіпо- і гіпертонус жувальних м’язів, асиметрія тонічного стану правого і лівого жувальних м’язів), бруксизм, шкідливі звички (підпирання щоки рукою, смоктання пальців, щік, язика та ін.), неправильне становище дитини у час сну (на одному боці, підкладання руки, кулака під щоку), при заняттях на скрипці, захворювання носо-глотки, ротовий тип дихання, звуження верхньої щелепи в результаті порушення впливу хрящової носової перегородки на зони росту верхньої щелепи, викривлення носової перегородки , карієс та його ускладнення, травма, запальні процеси в області альвеолярних відростків та бусловлені ними порушення зростання щелеп, атипове розташування зачатків зубів та їх ретенція, затримка зміни молочних зубів постійними, порушення послідовності прорізування зубів, нестертий бугор нижнього молочного ікла на одному боці щелепи, рання руйнація та втрата молочних молярів; нерівномірні контакти: зубостороннє укорочення або подовження гілки та тіла нижньої щелепи, геміатрофія обличчя, вроджені аномалії, зумовлені несиметричним розвитком щелеп (ущелина губи, альвеолярного відростка та піднебіння, геміфаціальна мікросомія та ін.).
Лікування перехресної оклюзії, як і профілактика, залежить від її різновиду, причин розвитку, віку пацієнта і полягає в нормалізації ширини зубних рядів, положення бічних зубів, встановленні нижньої щелепи у правильну позицію.
У дітей з молочними зубами і в період їх зміни необхідно вести боротьбу зі шкідливими звичками і ротовим диханням, давати жорстку їжу, призначати лікувальну гімнастику, проводити зішліфування нестерлих пагорбів молочних іклів, що ускладнюють трансверсальні (бічні) рухи нижньої челю. Блокуюче положення щелеп усувають за допомогою пластинки з накусочной площадкою, розширювальних пластинок, підборіддя пращі з більш сильною гумовою тягою на стороні, протилежної зсуву нижньої щелепи; застосовують також пластинки зі щічними та внутрішньоротовими пе-лотами та заслінкою для язика або похилою площиною, регулятор функції Френкеля, позиціонер.
Діти з постійними зубами можливі видалення окремих зубів (частіше першого премоляра) та його пришлифовка. При проведенні апаратурного лікування використовують механічні апарати, поєднуючи їх з косою міжщелепною тягою. Розширення зубного ряду проводять пластинками з гвинтами і розпилом паралельно піднебінному шву або секторальним розпилом і гвинтом, протрагують пружинами і обов’язковим роз’єднанням зубних рядів. Хороші результати дає застосування незнімного розширюючого апарату бюгельної конструкції, а також дуги Енгля (стаціонарна) з міжщелепною гумовою тягою. Використовують кільця з гачками для орально-вестибулярної тяги, пластинки з фіксацією по Нападову, пелотами та гачками, позиціонери, брекет-систему.
Завдання ортодонтичного лікування при односторонній палатиноок-клюзії – одностороннє розширення верхнього зубного ряду. Насамперед необхідно зробити роз’єднання зубних рядів пластинкою на верхню щелепу з гвинтом, ок-клюзійними накладками в боковій ділянці на стороні правильного змикання зубних рядів. Обов’язково потрібні відбитки зубів-антагоністів, що дозволяє збільшити опору. За рахунок активації вин-та відбувається одностороннє розширення верхнього зубного ряду.
При двосторонній палатиноок-клюзії зубні ряди роз’єднують з обох боків (без наявності окклюзіонних відбитків). За рахунок активації ортодонтичного гвинта або пружини Коффіна відбувається двостороннє розширення верхнього зубного ряду. За наявності ортодонтичних кілець на перші постійні моляри зі спеціальними замковими кріпленнями на піднебінній поверхні кілець високо-ефективний вплив пружинного сталевого піднебінного розширювального апарату квадро-хелікс (quadro helix) або пружного піднебінного розширювального приладу. “Пам’яттю форми”.
При лінгвооклюзії (одностороннім) завданням ортодонтичного лікування є одностороннє розширення нижнього зубного ряду. У цих випадках виготовляється пластинка на нижню щелепу з оклюзійними накладками та відбитками зубів-антагоністів на стороні правильного змикання зубних рядів. Одностороннє розширення нижнього зубного ряду відбувається за рахунок активації гвинта або пружного елемента. При двосторонній лінгвооклюзії завданням лікування є двостороннє розширення нижнього зубного ряду. Для цього виготовляють пластину на нижню щелепу з ок-клюзійними накладками з обох боків (без відбитків зубів-антагоністів). Активація гвинта або пружини сприяє двосторонньому розширенню нижнього зубного ряду. Також можна використовувати лінгвальні дугові апарати.
При вестибулооклюзії (двосторонній) необхідно зменшити трансверсальний розмір «винного» верхнього або нижнього зубного ряду. При вестибулооклюзії, обумовленої надмірним розвитком верхнього зубного ряду, виготовляють пластинку на верхній зубний ряд з оклюзійними накладками та подовженою оклюзійною поверхнею для контакту з нижнім зубним рядом.
Трансверсальне звуження верхнього зубного ряду здійснюють за рахунок зворотної активації гвинта (гвинт поставлений в апарат у розкрученому стані) або скорочення розміру пружного елемента.
При поєднанні вестибулооклюкзії верхнього зубного ряду і лінгвооклюзії нижнього зубного ряду завданням лікування є скорочення трансверсального розміру верхнього і розширення нижнього зубного ряду.
Лікування перехресної оклюзії постійних зубів найчастіше проводять за допомогою еджуайз-техніки. При цьому використовують пружини, що розкривають, або пружини стиснення, а також перехресні міжщелепні.