Дизоклюзія (неправильний прикус)

Дизоклюзія - це порушення нормального змикання зубних рядів верхньої та нижньої щелеп. Ця аномалія може стосуватися як неправильного положення окремих зубів, так і диспропорції у розмірах чи розташуванні самих щелепних кісток. Без належної корекції вона погіршує функцію жування, якість вимови і загальний стан ротової порожнини.

Що таке нормальний і неправильний прикус

Прикус, або оклюзія, описує спосіб взаємодії зубів під час змикання щелеп. У нормі верхні й нижні зуби контактують гармонійно. Верхній зубний ряд трохи перекриває нижній у передній ділянці, а кутні зуби чітко входять у відповідні заглиблення протилежної щелепи. Це забезпечує якісне подрібнення їжі та рівномірне жувальне навантаження на весь пародонт.

Дизоклюзія виникає тоді, коли цей природний контакт порушується. Відхилення бувають зубоальвеолярними, коли щелепи розвинуті правильно, але зуби ростуть викривлено чи під кутом. В інших випадках виявляють скелетну форму, де проблема полягає в аномальному розмірі чи зміщенні самих щелепних кісток відносно основи черепа.

Основні види аномалій оклюзії

При дистальному прикусі нижня щелепа зміщена назад відносно верхньої, через що підборіддя виглядає занадто маленьким або скошеним.

Мезіальний прикус характеризується висунутою вперед нижньою щелепою, коли нижні передні зуби перекривають верхні при змиканні.

Глибокий прикус виникає, якщо верхні різці перекривають нижні більше ніж на третину їхньої висоти.

Відкритий прикус означає відсутність контакту між передніми або бічними зубами при повній зімкненості щелеп, унаслідок чого утворюється помітна щілина.

Перехресний прикус буває тоді, коли окремі верхні зуби змикаються всередину від нижніх, а не зовні. Іноді це дає асиметрію обличчя.

Скупченість виникає через дефіцит місця у зубній дузі, через що зуби ростуть із поворотами або накладаються один на одного.

Щілини між зубами (треми та діастеми) виникають через надлишок місця в щелепі або відсутність деяких зубних зачатків.

Класифікація за Енглем

Ортодонти описують прикус за класифікацією Енгла, яка спирається на те, як змикаються перші постійні моляри. При I класі моляри стоять правильно, а проблема в інших зубах: скупченість, повороти, проміжки. II клас відповідає дистальному прикусу, коли нижні моляри змикаються позаду верхніх. III клас - мезіальний прикус: нижні моляри попереду верхніх, нижня щелепа висунута.

Причини розвитку дизоклюзії

На формування прикусу впливають:

• Спадкова схильність до певної форми щелеп чи розміру зубів.
• Шкідливі дитячі звички, такі як смоктання пальця, соски чи пляшечки довше двох або трьох років, а також прикушування губи.
• Ротове дихання, спровоковане збільшеними аденоїдами або хронічним алергічним ринітом.
• Неправильне ковтання із постійним просуванням язика між зубами.
• Передчасна втрата молочних зубів через карієс чи його ускладнення.
• Травми щелепно-лицевої ділянки та вроджена відсутність зачатків окремих зубів.

Чим загрожує неправильний прикус

Неправильне змикання зубних рядів створює нерівномірне жувальне навантаження, через що окремі зуби швидко стираються. Це викликає підвищену чутливість емалі та руйнування тканин.

У ділянках скупченості значно ускладнюється щоденна гігієна. Там швидко накопичується м'який наліт і утворюється зубний камінь, що збільшує ризик виникнення карієсу, гінгівіту та пародонтиту. Неправильне розташування зубів також може порушувати вимову і ускладнювати пережовування їжі.

Аномалії прикусу часто пов'язують із болем у скронево-нижньощелепному суглобі, але цей зв'язок складніший, ніж здається: прямої причинності дослідження не довели.

Ознаки дизоклюзії у дітей та дорослих

Батькам варто уважно стежити за розвитком дитини, аби вчасно помітити тривожні симптоми. До них належать постійне дихання ротом, хропіння під час сну, шепелявість або спотворення звуків. Також приводом для візиту до лікаря є помітна щілина між зубами при змиканні, висунута або помітно скошена нижня щелепа та надто рання чи запізніла зміна молочних зубів.

У дорослих ознаками проблеми можуть бути прискорене стирання емалі, постійне прикушування щік чи губ, втома м'язів обличчя під час жування та складнощі при якісному чищенні міжзубних проміжків ниткою.

Діагностика в кабінеті ортодонта

Лікар оглядає обличчя, оцінює симетрію і те, як змикаються зуби. Далі роблять фото обличчя й зубів, зліпки або внутрішньоротове сканування для точної моделі щелеп. З рентгенівських досліджень потрібні ортопантомограма (оглядовий знімок) і телерентгенограма в бічній проекції, за якою роблять цефалометричний аналіз кісток черепа. У складних випадках додають КПКТ.

Методи лікування різних вікових груп

Американська асоціація ортодонтів радить показувати дитину фахівцю приблизно у 7 років. Поки дитина росте, можна впливати на розвиток і положення щелеп. Для цього використовують розширювачі піднебіння, знімні пластинки, функціональні апарати та міофункціональні трейнери.

У підлітків і дорослих основні інструменти - брекет-системи та елайнери. Брекети бувають металевими, керамічними або лінгвальними, які кріпляться з внутрішньої сторони зубів. Елайнери - це набір прозорих кап, які періодично змінюють.

Тривалість лікування індивідуальна, найчастіше від одного до двох-трьох років. Якщо у дорослого пацієнта виявлено важку скелетну аномалію, ортодонтичне переміщення зубів поєднують із ортогнатичною хірургією для оперативної корекції розміру чи положення щелепи.

Закріплення результату та ретенційний період

Після зняття брекетів чи завершення елайнерів зуби мають тенденцію повертатися на старі місця.

Щоб запобігти рецидиву, призначають ретенційний етап. Пацієнту встановлюють незнімний ретейнер у вигляді тонкої металевої дуги, зафіксовану на внутрішній поверхні передніх зубів. Додатково або замість нього призначають знімні нічні капи. Носити їх часто доводиться довгостроково.

Профілактика аномалій прикусу у дітей

Ризик аномалій у дітей зменшують кілька простих кроків:

• Своєчасно лікувати карієс молочних зубів, щоб уникнути їх передчасного видалення.
• Відучувати дитину від використання соски та смоктання пальців до досягнення трирічного віку.
• Контролювати носове дихання та своєчасно лікувати захворювання у ЛОР-лікаря.
• Використовувати спеціальні утримувачі простору при ранній втраті молочного зуба.
• Регулярно відвідувати дитячого стоматолога для планових оглядів.

Коли необхідно звернутися до ортодонта

Дитину варто показати ортодонту приблизно в 7 років, дорослим - коли помітили нерівність зубів або незручність під час жування.

Не відкладайте візит, якщо після травми змінилося змикання зубів, з'явився біль чи клацання в суглобі або зуби швидко стираються. Якщо дитина постійно дихає ротом, спершу покажіть її ЛОР-лікарю.