Бруксизм

Бруксизм - це повторювана активність жувальних м'язів: людина стискає або скрегоче зубами чи з силою впирає нижню щелепу. Розрізняють бруксизм сну і бруксизм неспання. За міжнародним консенсусом, у здорових людей це вважають не хворобою, а поведінкою, яка за певних умов стає фактором ризику для зубів, м'язів і суглоба.

Різновиди бруксизму та його суть

Бруксизм неспання виникає протягом дня, коли людина несвідомо міцно стискає щелепи або фіксує їх у певному положенні. Зазвичай цей процес відбувається беззвучно, тому тривалий час залишається непоміченим для оточення.

Нічний бруксизм виникає під час сну і проявляється ритмічними скороченнями м'язів, що супроводжуються характерним скреготінням або сильною фіксацією щелеп. Якщо така активність дуже інтенсивна, вона спричиняє пошкодження зубів, м'язовий біль та проблеми із суглобами.

Наскільки поширене це явище

Денний бруксизм трапляється приблизно у 22-31% дорослого населення. Людина може стискати зуби під час концентрації на роботі, керування автомобілем або у момент емоційного напруження.

Нічна форма виявляється приблизно у 13% дорослих людей. У дитячому віці скреготіння зубами під час сну спостерігається значно частіше, ніж у дорослих. У більшості випадків у міру дорослішання та дозрівання нервової системи ця активність поступово зменшується або зникає повністю.

Причини та фактори ризику

Бруксизм пов'язують насамперед із регуляцією з боку центральної нервової системи, а не з проблемами в роті. Що неправильний прикус спричиняє скреготіння, сучасні дослідження не підтверджують.

Імовірність бруксизму підвищують:

• високий рівень психоемоційного стресу, тривожність та емоційне виснаження
• вживання алкоголю, куріння тютюну та надмірне захоплення напоями з високим вмістом кофеїну
• синдром обструктивного апное сну та інших розладів нічного дихання
• прийом деяких лікарських препаратів, зокрема антидепресантів із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну
• вживання стимуляторів та гастроезофагеальний рефлюкс

Симптоми та ознаки, які виявляють на огляді

Пацієнти нерідко дізнаються про нічний бруксизм від близьких людей, які чують виразний звук скреготіння під час сну. Сам пацієнт вранці може відчувати втому, скутість або біль у жувальних м'язах, а також тупий біль у скронях.

Під час огляду стоматолог бачить специфічні зміни в ротовій порожнині, спричинені надмірним тиском:

• стерті плоскі поверхні зубів із втратою природного рельєфу
• сколи емалі, мікротріщини та підвищена чутливість зубів до гарячого чи холодного
• часте випадання пломб та відколи керамічного покриття на коронках
• характерні відбитки зубів на бічних поверхнях язика та слизовій оболонці щік
• збільшення жувальних м'язів через постійне навантаження
• клацання, тріск або відчуття дискомфорту в скронево-нижньощелепному суглобі

Наслідки для зубів та щелепного суглоба

Постійне надмірне навантаження на зубощелепну систему призводить до поступового руйнування твердих тканин зубів. Емаль тоншає, через що оголюється дентин, викликаючи виражений біль при прийомі їжі. Пломби, реставрації й коронки під таким тиском частіше ламаються.

М'язи втомлюються і болять. Перевантажений скронево-нижньощелепний суглоб може клацати, рот відкривається гірше, з'являється біль біля вуха і в скронях.

Методи діагностики

Діагностичний процес починається з детального опитування пацієнта та огляду стану тканин ротової порожнини. Для оцінки ступеня стирання зубів лікар використовує спеціальні індекси та фотопротокол.

Бруксизм сну підтверджують полісомнографією з одночасним записом активності жувальних м'язів. Дослідження проводять у спеціальній лабораторії сну, воно фіксує точну активність жувальних м'язів. Також використовуються портативні пристрої електроміографії для домашнього застосування. Для виявлення денного бруксизму застосовують методики самоспостереження за допомогою спеціальних застосунків або нагадувань у телефоні.

Захист зубів та методи корекції

Способу повністю позбутися бруксизму поки немає. Мета лікування - захистити зуби і зменшити навантаження на м'язи. Основним засобом захисту є жорстка нічна капа, відома як оклюзійна шина. Її виготовляють індивідуально за зліпками пацієнта, рівномірно розподіляє навантаження і захищає емаль від стирання. Проте така капа лише захищає тканини, але не зупиняє саму м'язову активність.

Крім капи, допомагають робота зі стресом, когнітивно-поведінкова терапія, регулярний режим сну, відмова від кофеїну й алкоголю ввечері. Якщо є апное сну, його лікують окремо.

Ін'єкції ботулотоксину в жувальні м'язи на певний час зменшують силу скорочень і біль, але доказів поки небагато. Відновлення стертих зубів реставраціями або коронками виконують тільки після виготовлення та адаптації до захисної капи. Вибіркове сточування зубів для вирівнювання прикусу не рекомендують як метод лікування.

Особливості перебігу у дітей

У дитячому віці скреготіння зубами здебільшого не потребує спеціального медикаментозного чи апаратурного лікування. Дитячий стоматолог спостерігає за динамікою стирання молочних або змішаних зубів.

Батькам варто звернути увагу на наявність хропіння та дихання ротом під час сну, що може свідчити про збільшення аденоїдів та порушення носового дихання. Капи в період активної зміни зубів без специфічних медичних показань зазвичай не призначають, щоб не перешкоджати нормальному росту щелеп.

Поради для самостійного контролю вдень

Вдень допомагає просте правило: губи зімкнені, зуби розімкнені, кінчик язика на піднебінні за верхніми передніми зубами. Варто кілька разів на день перевіряти, чи не стиснуті щелепи.

Робіть перерви під час роботи за комп'ютером і відмовтеся від звички гризти ручки чи олівці. Також варто обмежити тривале використання жувальної гумки, яка додатково перевантажує м'язи.

Коли необхідно звернутися до стоматолога

Записатися на огляд варто, якщо помітили перші ознаки стирання зубів, чутливість до холодного чи гарячого або регулярну втому м'язів обличчя після сну.

Негайно звернутися по допомогу потрібно при гострому болю у скронево-нижньощелепному суглобі, заклинюванні щелепи у відкритому чи закритому стані, появі глибоких відколів зубів або травмуванні м'яких тканин рота.